Баланс живлення

Журнал «The Ukrainian Farmer», №10 (118)

Бронислав Котвицький, канд. с.-г. наук, експерт-дорадник з агрохімії

Рослинна діагностика дає змогу  оптимізувати живлення рослин протягом вегетації й навіть заощадити на добривах.

Завчасно позбутися всіх проблем із живленням рослин, які виникають протягом їх вегетації, неможливо. У складному ланцюгу взаємного впливу між властивостями ґрунту — удобренням — погодними умовами — видовими та сортовими особливостями рослин ситуація під час вегетації змінюється багаторазово й далеко не завжди у кращий бік. 

У наших багаторічних дослідженнях і впровадженні їх результатів у господарствах неодноразово виникали, здавалося, нелогічні ситуації щодо живлення рослин. Наприклад, за високого вмісту рухомої форми того чи іншого елемента в ґрунті рослини відчували його брак і, навпаки, за низького вмісту були достатньою мірою ним забезпечені. Або, здавалося, достатньо внесено того чи іншого добрива, а рослини начебто й не відчули наших добрих намірів.

Прямі зв’язки «не працюють« через низку чинників, з яких головними є властивості ґрунтів, температурний і водний режими, явища антагонізму та синергізму між елементами живлення, особливості сільськогосподарських культур тощо.

Прояснює ситуацію зі станом живлення рослин протягом вегетації тільки рослинна діагностика. В рослині «сходяться« всі перелічені вище чинники впливу й немає кращого варіанта, як спитати безпосередньо у рослини: що вона потребує нині, й задовольнити її потреби через оперативно проведені позакореневі підживлення.

Для цього потрібні знання: яким на головних етапах росту й розвитку рослин різних культур має бути рівень їх забезпеченості основними елементами живлення (а таких не менше як 12–13 елементів), якими повинні бути оптимальні співвідношення між ними, яким є взаємний вплив елементів і як швидко будуть діяти ті чи інші добрива. І це — на відповідний рівень урожаїв і їх якість.

Далі не менш складніше: що й скільки слід вносити в позакореневі підживлення, щоб виправити ситуацію й досягти оптимальних показників? На жаль, дослідження з цих питань в агрохімічній науці сьогодні майже не проводяться. Вони були поширені ще у 1970–1980 роках минулого століття. Також діагностика ґрунтувалася на класичних методах визначення валового вмісту елементів живлення в рослинах, які були затратними й тривалими в часі. Досліджувалася діагностика в тих роках на низьких і середніх рівнях урожаїв, що для більшості господарств на тепер вже пройдений етап.

Крім того, в той час були відсутні високотехнологічні та ефективні добрива для позакореневого підживлення рослин, які є нині та, як наслідок, не була розроблена система регулювання процесом живлення за їх допомогою.

Автор на основі тривалих досліджень на Волинській державній сільськогосподарській дослідній станції та впровадження на контрольованих діагностикою виробничих полях низки господарств України провів удосконалення експрес-методу комплексної функціональної рослинної діагностики та розробив дієві рекомендації щодо коригування живлення рослин у напрямі його оптимізації й досягнення бажаних рівнів і якості врожаїв сільськогосподарських культур.

У цій статті наведено цьогорічні приклади практичного регулювання живлення рослин різних сільськогосподарських культур у трьох господарствах Західної України.

ТзОВ «Городище» Луцького району (директор — Анатолій Никонюк, гол. агроном — Федір Ліштван) — одне з великих господарств Волині зі стабільно високими рівнями врожаїв сільськогосподарських культур і високорозвинутим молочним тваринництвом. Однак гною ВРХ замало для внесення на кожному з полів раз на 3–4 роки, тому на більшості полів застосовується мінеральна система удобрення. Частина ґрунтів господарства має підвищену кислотність, що потребує періодичного вапнування. Родючість ґрунтів контрастна, з дефіцитом низки важливих елементів живлення, що потребує обов’язкового диференційованого підходу до кожного з полів, що є запорукою успіху. Іншими словами, диференційований підхід дасть можливість «розкрити» приховані резерви кожного поля й сповна використати його потенціал, заощадивши кошти на системі удобрення.

Озимий ріпак

Комплексна функціональна рослинна діагностика, що була проведена в ТзОВ «Городище» на посівах озимого ріпаку (перед початком цвітіння), виявила на одній із площ (82 га) брак азоту (відносних 12%), незважаючи на завчасне підживлення сульфатом амонію й аміачною селітрою. Бажаний рівень забезпеченості азотом на цей період розвитку рослин за цією діагностикою має бути в надлишку в межах 15–25%.

Знижений рівень живлення азотом призвів до недостатнього гілкування рослин, що, безумовно, не на користь урожаю. Результати діагностики щодо забезпеченості рослин фосфором і бором свідчили, що їх рівень теж не відповідає бажаному.

Було оперативно проведено позакореневі підживлення посівів комплексним багатокомпонентним добривом у комбінації з азотовмісним і борними добривами, дози яких були встановлені не за «трафаретними» рекомендаціями, а за результатами рослинної діагностики.

Так, якщо за загальними рекомендаціями у цю фазу розвитку рослин рекомендовано внесення 1–2 л або кг/га борного добрива, то фактично слід було вносити тільки 0,3 л/га, або у 3,3–6,6 раза менше.

Озима пшениця

Наведемо яскравий приклад, як у цьому господарстві регулювали в оптимальному напрямі живлення рослин озимої пшениці на двох полях загальною площею 281 га. На наш погляд, значна маса соломи попередників (ріпак, соя), загорнутої в коренемісткий шар ґрунту, взяла «на себе» частину азоту ґрунту й добрив для свого розкладання, чим викликала брак азоту для озимої пшениці. Не сприяли утворенню мінерального азоту в ґрунті й погодні умови. Тому перша весняна комплексна функціональна рослинна діагностика, що була проведена на початку травня, виявила на цих двох полях гостру нестачу азоту та частково фосфору й магнію — елементів, що вкрай важливі для рослин, особливо у весняний період. Дефіцит цих елементів негативно позначився на весняному кущенні рослин і їх розвитку.

Було відразу проведено поверхневе підживлення аміачною селітрою (1,5 ц/га) і позакореневе підживлення рослин у комбінації добрив, зокрема, біостимулятором для продуктивного росту, збалансованим добривом для зернових культур й азотовмісним добривом.

Повторна (через 12 днів після підживлення) рослинна діагностика зафіксувала значні позитивні зміни в оптимізації живлення рослин: покращилося живлення азотом, було ліквідовано недостатнє фосфорне та магнієве живлення, однак виникла проблема з рівнем живлення бором і частково міддю й кобальтом.

Друге позакореневе комбіноване підживлення з урахуванням потреб рослин остаточно «закрило» майже всі проблеми у живленні рослин озимої пшениці на цих двох полях.

Особливо хочу звернути увагу на здатність комплексних багатокомпонентних добрив, розроблених спеціально для стимулювання проростання й розвитку кореневої системи, оперативно (протягом 10–12 днів) поліпшувати живлення рослин фосфором, бо цей елемент найповільніше надходить і пересувається по рослині, через що є проблемним елементом у позакореневому підживленні. У багатьох дослідженнях цей процес «затягується» на 25–30 днів.

У нашому випадку брак фосфору в рослинах озимої пшениці було ліквідовано втричі швидше, що свідчить як про якісний фосфор, «закладений» у комплексне добриво, так і про позитивну дію амінокислот, щодо пришвидшення руху цього важливого для врожаю та якості елемента.

Це важливо ще тому, що дає можливість оперативно регулювати й досягати оптимального співвідношення в рослині між двома важливими елементами живлення: азотом і фосфором, що є одним із головних завдань технолога в отриманні високого врожаю зерна, й без чого проблематичним є досягнення його якостіЦ

Цукрові буряки

Рослинна діагностика, що була проведена на двох поряд розташованих полях із цукровими буряками (140 та 85 га), виявила як однакові проблеми (недостатній рівень живлення фосфором, кальцієм, магнієм, бором), так і розбіжності (по азоту, молібдену). Перше, що підтвердило проблему кислотності ґрунтів в обох полях, — це брак для рослин кальцію та магнію. Подібне спостерігалось і на пшеничних полях господарства з кислим ґрунтом. Рослинна діагностика в переважній більшості випадків сигналізує про проблеми з кислотністю ґрунту, що, безумовно, є однією з переваг цього методу діагностики.

Кислі ґрунти в господарстві заплановано провапнувати восени після збирання врожаю. А для послаблення негативної дії кислотності на рослини цукрових буряків окрім багатокомпонентних добрив із макро й мікроелементами в робочий розчин було рекомендовано ввести добриво з умістом кальцію.

Никонюк Анатолій Олександрович, незмінний директор ТзОВ «Городище» Луцького району — один із найкращих керівників с.-г. підприємств Волині

Багаторічні дослідження й практика автора цієї статті свідчать про значний позитивний ефект від позакореневого застосування кальцію на посівах цукрових буряків загалом й особливо розміщених на кислих ґрунтах. Були випадки, коли на таких ґрунтах за допомогою кількаразового «кальцієвого втручання» вдавалося зберегти врожай від неминучих і суттєвих втрат.

Щодо доз добрив у позакореневе підживлення цукрових буряків у двох контрольованих полях, то вони виявилися різними як по багатокомпонентних, так і по монодобривах, але в обох випадках внесені за діагностикою дози були значно меншими рекомендованих за типовою схемою, що значно економить кошти господарств.

Кукурудза на зерно

Окремо слід сказати про поле кукурудзи (170 га), яку нищівно «посік» град, що було проблемою знайти цілі листки для проведення рослинної діагностики.

У рослин (5-й листок) після такого стресу відразу виникли суттєві проблеми з живленням азотом (брак 23%), цинком (12%), кобальтом (15%) і калієм (брак 6%). Такі випадки не вперше траплялись у нашій практиці, і тут найкращими «ліками» є якнайшвидші позакореневі підживлення (щонайменше двічі з інтервалом 10–12 днів) з урахуванням результатів діагностики, що й було рекомендовано. Дози добрив, скеровані за діагностикою, теж відрізнялися від загально рекомендованих. Так, якщо для кукурудзи рекомендують до літра (кілограма) на гектар хелату цинку, то за діагностикою його було досить внести 80 мл/га.

Головний агроном ТзОВ «Городище» Луцького району Ліштван Федір

У господарстві, розташованому в Млинівському районі Рівненської області, на проблемних площах посівів кукурудзи було діагностовано брак магнію (в межах від 5 до 31%), бору (від 9 до 21%), цинку (від 5 до 31%), бору (від 9 до 21%), цинку (від 5 до 55%), марганцю (8–9%), а також на окремих полях додатково азоту, калію, сірки, міді й кобальту. Такий широкий спектр дефіциту елементів на неугноєних ґрунтах став наслідком відсутності (до часу проведення діагностики) позакореневих підживлень добривами, що містять весь цей набір елементів. Згідно з результатами рослинної діагностики, були надані відповідні рекомендації з позакореневого підживлення, які мають виправити дисбаланс в оптимізації живлення. Однак усе це слід робити своєчасно й не допускати «провалів» у живленні рослин — бо кожен день із браком тих чи інших елементів призводить до кінцевого недоодержання урожаю та погіршення його якості.

Лохина висока

У Шацькому районі Волинської області ТзОВ «Волинська ягідка» (директор — Сергій Маїло, агроном — Артур Сіжук) торік заклало плантацію лохини високої на площі 75 га. Восени цього року господарство розширює площу посадки цієї культури ще на 85 га і увійде до найпотужніших господарств із вирощування цієї цінної ягоди.

Плантацію заклали на торфовищі, а гребні (гряди) формували із суміші торфу та піску з облаштуванням двостороннього крапельного поливу. Крім того, періодично здійснюються позакореневі підживлення рослин.

Проблеми, що загострилися під кінець травня, були в недостатньому гілкуванні рослин і повільному рості пагонів, а також у нетиповому жовто-фіолетовому окрасу частини листків. Останнє могло свідчити про порушення в оптимальному живленні рослин.

Комплексною функціональною рослинною діагностикою, проведеною на чотирьох сортах лохини, було встановлено, що рослини мають надлишкове кальцієве живлення, що для лохини небажано (залежно від сорту надлишок становив від 6 до 24%) й одночасно недостатнє живлення сіркою (від 6 до 30%). Ці показники свідчили про несприятливі умови для лохини щодо рівня кислотності ґрунту і, як наслідок, умов живлення рослин.

Торфовище, на якому посаджена лохина, підстелена крейдяною породою, яка, безумовно, здійснює свій вплив на торфовий ґрунт. Вода водойми, що споруджена в крейдовому середовищі й використовується для поливу, має відповідно лужну реакцію і повинна під час використання обов’язково підкислюватися. Спроби здійснювати підкислення фосфорною кислотою виявилися недостатніми й призвели до надлишкового фосфорного живлення рослин, що і було встановлено рослинною діагностикою.

Таким чином, проблема надлишкового кальцію, що надходить як з водою так і частково за рахунок підґрунтових карбонатів, створювали некомфортну для рослин кислотність, а кальцій, як один з найбільш активних антагоністів, утруднював надходження у рослини інших важливих елементів живлення (магнію, калію, міді, цинку, кобальту), що було теж встановлено діагностикою. Окрім того, у двох зразках із трьох виявили недостатнє живлення азотом.

Таким чином, стало необхідним більшою мірою підкислювати розчин до оптимального для лохини рівня рН, вносити додатково сірку й азот, а також ряд інших важливих для рослин макро- і мікроелементів через крапельне та позакореневе живлення.

Рекомендовано було замість фосфорної кислоти ввести сульфат амонію, що одночасно більш підкислює та покращує живлення рослин азотом і сіркою, яких бракує.

Рекомендовані були також позакореневі підживлення з необхідним (за результатами рослинної діагностики) набором елементів живлення та обов’язковою амінокислотною основою.

За короткий період після виконання рекомендацій стан рослин значно покращився, почалось активне утворення та ріст пагонів, що є основою для формування крони кущів і майбутніх урожаїв.

Наступним важливим етапом цьогорічної вегетації є підготовка утворених пагонів до перезимівлі, де пріоритети у живленні мали бути дещо змінені. Це тим більш важливо, бо площа розташована у пониженні біля річки, через що тут можливі як ранньоосінні, так і пізньовесняні приморозки. Тому роль діагностики у цей «перехідний» період не менш важлива, ніж у попередній.

І, безумовно, незамінна роль рослинної діагностики у коригуванні оптимізації живлення рослин протягом першого та наступних років плодоношення. Такий контроль слід здійснювати щонайменше кожні 10–15 днів вегетації рослин лохини високої.

Таким чином, стандартні схеми щодо позакореневого підживлення, коли в ту чи іншу фазу розвитку рослин заплановано внесення добрив у завчасно визначених дозах — це вже вчорашній день. Учорашній тому, що це значною мірою є «гадання на кавовій гущі».

Вгадати, які елементи живлення та у яких кількостях буде потребувати рослина, неможливо, не спитавши про це в неї самої. Тому здебільшого внесення «навмання» («за особливостями розвитку сільськогосподарських культур», «за інтуїцією», «за логікою») — це внесення надлишку одних елементів живлення і недовнесення інших, це створення проблем у живленні рослин замість його оптимізації, це є нерозумна перевитрата коштів.

Загальна кількість добрив, унесених у позакореневе підживлення за результатами діагностики (а отже, і коштів, витрачених на їх придбання), в рази менша за рекомендовані за стандартними технологічними схемами, а ефект одержуємо значно вищий.

Отож, ідучи від потреб рослини на кожному полі, ми регулюємо їх живлення в потрібному напрямі, заощаджуємо значні кошти на добривах й отримуємо бажаний ефект від позакореневих підживлень й удобрення загалом.