Елементи успіху

Журнал «TERRA ЗЕМЛЯ» № 2(5) 2022

Кремній

Кремній (Sі) - другий за поширеністю елемент (після кисню) в ґрунті. Вміст діоксиду кремнію займає 50-70% ґрунтової маси. Внесення хімічних засобів захисту рослин та нераціональне використання добрив призводять до зниження кількості цього елемента в ґрунті. Кремній поглинається рослинами у формі кремнієвої кислоти Sі(ОН)4 та її аніонів. 

Беззаперечно, кремній - важливий для повноцінного росту і розвитку рослин. Він утворює тверді структури в рослинній тканині (фітоліти), що забезпечують міцність клітинних стінок, та підвищує жаростійкість рослин. Крім цього, кремній бере участь у регулюванні антиоксидантних ферментів, які нейтралізують дію активних форм кисню.

Візуальні симптоми дефіциту чи надлишку крем­нію в рослинах не виражені чітко. За нестачі кремнію найчастіше спостерігаються вторинні симптоми, такі як підвищення рівня пошкодженості шкідниками чи ураження хворобами, погіршення міцності стебла, що збільшує ризик вилягання зернових культур.

Існує два механізми стійкості рослин проти хво¬роб і шкідників за участі кремнію. Перший - це утворення подвійного захисного шару під кутикулою, що створює бар'єр для проникнення патогенів. Другий - здатність рослин активувати захисні механізми, а саме продукувати феноли та фітоалексини у відповідь на вторгнення збудників хвороб.

Встановлено, що різні кремнієві добрива підвищують доступність фосфору для рослин, призводячи до збільшення вмісту рухливих фосфатів у ґрунті. Особливо це помітно на ґрунтах із низьким вмістом фосфору.

Внесення кремнієвих добрив оптимізує азотне живлення рослин та знижує рівень нітратів у пло­дах й овочах.

Фахові спеціалісти Групи компанії «Ярило» займаються вивченням впливу різних видів кремнієвих добрив на рослини. Проводяться дослідження з визначення оптимальної концент¬рації кремнію, оптимальних строків та методів його застосування. Це є необхідним для покращення росту сільськогосподарських культур, особливо в умовах дефіциту вологи.

Досліджено, що в рослин сої, оброблених молібденом і бором, ріст пагонів і кореневої системи відбувається краще, ніж у рослин, оброблених елементами окремо один від одного.

Молібден

Молібден (Мо) є одним із необхідних мікро­елементів, потрібних рослинам у найменшій кількості. Він засвоюється рослинами у формі аніону Мо04 (-2). Його доступність залежить зде­більшого від рН ґрунту. На кислих ґрунтах (рН < 5,5) молібден важкодоступний, тоді як на лужних ґрунтах його рухливість вища.

Молібден входить до складу багатьох фермен­тів. Він є важливим компонентом нітратредук- тази - ферменту, що забезпечує перетворення нітратів у нітрити, а потім в аміакдля подальшого синтезу амінокислот. Молібден необхідний азот­фіксуючим бактеріям для фіксації атмосферного азоту бобовими культурами, що відбувається за участі ферменту - нітрогенази. Підвищена чутливість до елемента відзначена в бобових культур та культур, здатних до азотфіксації.

Нестача молібдену передусім негативно відби­вається на метаболізмі азоту та синтезі фітогор- монів. Візуальні симптоми схожі на дефіцит азоту та супроводжуються появою хлорозу чи крайо­вих некрозів. За дефіциту молібдену рослини менш стійкі проти низьких температур та дефі­циту вологи. Знижується якість пилку та погір­шується його проростання.

Фосфати посилюють поглинання молібдену коренями рослин, тоді як сульфати й нітрати, навпаки, погіршують його засвоєння. Досліджено, що в рослин сої, оброблених молібденом і бором, ріст пагонів і кореневої системи відбу­вається краще, ніжу рослин, оброблених еле­ментами окремо один від одного.

У портфоліо добрив ТМ «Ярило» є рідке молібденовмісне добриво - Молібден (Мо - 40 г/л) та боровмісні добрива - Бор-1 50 кислий та Бор Екстра, які доповнені молібденом.