Стратегія позакореневого підживлення зерняткових культур

Журнал «САДІВНИЦТВО І ВИНОГРАДАРСТВО. ТЕХНОЛОГІЇ ТА ІННОВАЦІЇ» № 3(17) 2019

Важливим чинником інтенсифікації галузі садівництва є дотримання інтегрованої системи захисту насаджень від шкідників та хвороб, а також оптимальне забезпечення дерев доступними і необхідними елементами живлення. Базові технології підживлення більшості плодових дерев встановлені. Однак процес визначення їхніх потреб у період вегетації залишається недостатньо вивченим та залежить від факторів, які мають вирішальний вплив на ріст і розвиток рослин.

Яблуня належить до групи культур з невисокою потребою живлення, проте сезонне споживання калію, кальцію та мікроелементів є досить високим. Їхнє надходження з листків і пагонів до плодів часто обмежене, що призводить до значного зниження якісних показників врожаю. Тому саме за допомогою інтенсивних позакореневих підживлень можна швидко допомогти рослинам сформувати повноцінний і якісний урожай.

Особливий інтерес у виробників плодової продукції викликають добрива з вмістом L-амінокислот, фолієвих кислот і гормонів росту, які здатні послабити вплив стресу на рослини та забезпечити збалансований розвиток рослин. У комплексі з добривами і засобами захисту рослин амінокислоти покращують їхнє засвоєння.

Перші обробки плодоносних насаджень зерняткових культур проводять у фазу набухання бруньок цинквмісними добривами з метою посилення стійкості дерев до низьких температур. За рахунок підвищення концентрації клітинного соку і зміцнення клітинної стінки цинк (Zn) забезпечує нормальний ріст і розвиток бутонів та бере участь у синтезі гормону  росту – ауксину.

У фазу зеленого конусу для стимуляції побудови біомаси та правильного розвитку пагонів, листків, бутонів і квіток необхідно застосовувати комплекс елементів живлення. Бор (B) забезпечує розповсюдження кальцію до органів рослин. Магній (Mg), сірка (S) та мікроелементи сприяють синтезу хлорофілу, позитивно впливають на гормональний баланс і активують ензиматичні процеси. Окремі сорти яблуні та груші є досить чутливими до нестачі азоту (N) в цей період та потребують додаткового його внесення.

У фазу рожевого бутону (до початку цвітіння) необхідне забезпечення насаджень фосфором та бором. Фосфор (P) посилює енергетичний баланс рослин та інтенсивність клітинного поділу. Він збільшує інтенсивність цвітіння та кількість зав’язування плодів. Бор (B) бере участь у розвитку генеративних органів та покращує фертильність пилку.

У кінці цвітіння (у фазу обпадання пелюсток) для правильного формування і розвитку зав’язей плодів необхідне забезпечення дерев комплексом макро- і мезоелементів. Азот(N) бере участь у розвитку листків, пагонів і плодової зав’язі. Калій (K) і фосфор (P) позитивно впливають на енергетичний, гормональний і ензиматичний баланс, що забезпечує підвищення стійкості рослин до температурного стресу. Кальцій (Ca) сприяє міцності клітинних стінок. Магній (Mg) і мікроелементи позитивно впливають на розвиток і якість плодів.    

Ефективність застосування вищезгаданих елементів у складі добрив підтверджується результатами проведених досліджень. Встановлено, що урожайність яблуні за 6-кратного позакореневого підживлення дерев, починаючи з фази набрякання бруньок і до кінця цвітіння, виявилась на 15 т/га або 43% вищою порівняно з контролем без підживлення (рис. 1).,

У період росту плодів необхідними елементами, які покращують якість плодів, є кальцій, калій та марганець. Кальцій (Ca) забезпечує стійкість рослин до патогенів та стресів (посуха та високі температури), запобігає прояву фізіологічних захворювань. Забезпечені цим елементом, плоди придатні до довготривалого зберігання. Калій (K) позитивно впливає на транспортування асимілятів та збільшення рівня сахаридів, забезпечує збільшення діаметру плодів. Марганець (Mn) підсилює колір шкірочки плодів.

Після збору плодів рекомендовано вносити азот (N), бор (B) і цинк (Zn). Останні посилюють зимостійкість та підвищують потенціал плодоношення у наступному році.

Для більш раціонального корегування програми живлення зерняткових культур протягом вегетації необхідно проводити листкову або хімічну діагностику рослин. На відміну від візуальної діагностики, згадані методи допомагають швидко і точно визначити дефіцитні елементи ще до початку прояву візуальних симптомів.