Заощадити й не програти

Журнал «The Ukrainian Farmer», №3, №4, №5 (147-149)

Бронислав Котвицький, канд. с.-г. наук, експерт-дорадник з агрохімії.

Здорожчання мінеральних добрив є стимулом до мобілізації думок і дій аграріїв

Нова хвиля здорожчання мінеральних добрив загострює увагу до їх використання. Переважна більшість господарників змушена зменшувати рівень їх застосування та їхню якість. То чи можливе таке у принципі: вносити менше добрив і не втрачати на продуктивності культур та якості врожаїв? Якщо це зменшення кількості добрив не в рази, то можна з упевненістю сказати — так, це можливо!

Досить уникнути помилок, відійти від стереотипів, вибрати з можливих найкращий варіант — і ефективність мінеральних добрив значно підвищиться. У цій статті ми спробуємо це аргументовано довести на базі багаторічних досліджень і впроваджень розроблень, на прикладах двох успішних господарств Луцького району. 

Почнемо з того, а чи знаємо ми досконало ґрунти та їх властивості, на яких працюємо? Адже, наприклад, їхня кислотність чи лужність, брак тих чи інших елементів живлення вже вимагає від нас невідкладного реагування щодо систем удобрення. У господарствах за різних ґрунтів із відмінними фізико-хімічними й агрохімічними властивостями має діяти не одна, а кілька систем удобрення. Це також впливає і на розміщення сільськогосподарських культур.

Автор цієї статті мав неодноразові приклади, коли в господарствах із кардинально відмінними ґрунтами та їх властивостями застосовували одну і ту саму систему удобрення, як кажуть, «на всі випадки життя». Так легше, так менше мороки, але програш беззаперечний!

Удобрення має частково виправляти, нівелювати вади у властивостях ґрунтів, а не загострювати їх ще більше. За останнього варіанта віддача від добрив буде мінімальною.

Будемо самокритичними: більшість господарників уносять під однакову сільськогосподарську культуру одні й ті самі дози та форми мінеральних добрив. А німецькі вчені довели, що за такого підходу фермер вгадує лише у 10–20% випадків. На решту припадають: неоптимальні дози та їх співвідношення, не кращі форми добрив, внесення не в оптимальний час тощо, що в результаті призводить до зменшення ефективності внесених добрив. За високої ціни на мінеральні добрива — це неприпустима розкіш.

На кислих ґрунтах найефективніші кальцієві добрива. Це довели вчені аграрники від України до Англії, Німеччини та США. Витрати на разове повноцінне вапнування окупаються переважно вже у перший рік, а наступні 5–7 років ми отримуємо щороку сталий прибуток, що становить у середньому від 5–6 до 8–9 ц/га у зернових одиницях.

Однак цей постулат чомусь не дуже «підштовхує» наших господарників до вапнування кислих ґрунтів, незважаючи на те, що ефективність мінеральних добрив на подібних ґрунтах через кислотність значно зменшується. Щоб підтримати рівень урожаю на кислих ґрунтах, ми змушенні постійно перевитрачати добрива. До того ж ситуація з часом тільки погіршується. Дехто пояснює свою відмову від вапнування небажанням вкладати довгострокові небажанням вкладати довгострокові інвестиції у землю за у завтрашньому дні, але це вже інше невпевненості питання.

Ґрунт чи рослини?

Між агрохіміками здавна існує дискусія, що краще удобрювати: ґрунт чи рослини? Питання не зовсім правильне, бо в усіх випадках урожай формується як за рахунок ґрунту, так і до брив. Але за першого разу передбачається вносити значно більшу кількість добрив і суцільно, щоб не лише покращити живлення рослин, а й властивості ґрунту. У другому — кількість унесених добрив менша, але вносять їх наближено до кореневої системи рослин, тобто локально.

У низці досліджень, проведених ще минулого століття, доведено, що застосування в рядки під час сівби зернових культур одного-півтора центнера нітроамофоски дорівнює за ефективністю трьом-чотирьом центнерам цього добрива, розкинутому по всьому полю під культивацію.

За локалізацією, безумовно, майбутнє, хоча її широке застосування поки що стримує відсутність у багатьох господарствах відповідної сільськогосподарської техніки.

Строки внесення

Ефективність внесення азотних добрив у підживлення тісно залежить від строків їх унесення. Так, цього року на Заході України, як і торік, перше підживлення озимої пшениці провели ще за 1–2 місяці до відновлення весняної вегетації рослин — сталого переходу середньодобової температури понад +5 °С. Затяжна весна за понижених температур і внесених завчасно азотних добрив посприяла надмірному кущінню рослин. Для зріджених посівів — позитивно, для посівів із нормальною густотою — небажане явище через «відбирання» надлишковими пагонами поживи та вологи, а також сприятливі умови для поширення хвороб. 

Удобрення має частково виправляти, нівелювати вади у властивостях ґрунтів, а не загострювати їх ще більше.

Якщо завчасне внесення в підживлення сульфату амонію не таке проблематичне, то з аміачною селітрою варто бути дуже обережними. Автор цієї статті проводив спеціальні шестирічні дослідження з втрат елементів живлення з 0–40 і 0–100 см шарів ґрунту внаслідок низхідної міграції. Встановлено, що частина нітратного азоту добрив і ґрунту за умови періодичних опадів може мігрувати до метрової глибини, і більша його частина в орний шар уже не повертається. Ці втрати азоту можуть досягати на супіщаних ґрунтах (у переводі на аміачну селітру) 40–50 кг/га. Крім того, частина азоту втрачається через «вивітрювання» (газоподібні втрати) та змивання на схилах зі снігом чи так званою «верховідкою» (у пересиченому вологою поверхневому шарі ґрунту). Тому вносити аміачну селітру слід якнайближче до того періоду, коли рослини можуть азот активно споживати.

Запитай у рослини

Науково обґрунтована система удобрення передбачає не тільки використання традиційних азотних, фосфорних і калійних добрив. Спектр життєво необхідних рослинам елементів живлення значно ширший і становить щонайменше 12–13 макро- й мікроелементів.

Як унесення невеликої кількості окремих мікродобрив позитивно впливає на використання рослинами фосфору і калію з добрив і на продуктивність зерно-бурякової сівозміни, можна простежити на прикладі наших тривалих досліджень у стаціонарному досліді в Західному Лісостепу України (таблиця). Іншими словами, ефективність макродобрив тісно залежить від забезпеченості рослин мікроелементами.

Брак останніх може гальмувати використання перших із наступною втратою частини врожаю та погіршенням його якості.

Оптимізація живлення рослин упродовж вегетації основними макро- і мікродобривами — прямий шлях до найефективнішого використання добрив і досягнення генетичного потенціалу рослин. Властивості ґрунту, удобрення та погодні умови перебувають у тісному та складному взаємозв’язку, який «сходиться» у результаті на рослині. Тому і запитувати слід безпосередньо в рослин: чи комфортні для них умови живлення? Цю функцію виконує рослинна діагностика, а оперативно і ефективно оптимізувати живлення рослин можна через позакореневі підживлення.

Унесення в рядки під час сівби зернових 1–1,5 ц/га нітроамофоски за ефективністю дорівнює 3–4 ц/га цього добрива, розкиданого під культивацію.

Що рослини здатні додатково живитися через листки, відомо здавна. Проблема була в добривах для таких підживлень. Слід віддати належне вченим-хімікам: добрива для позакореневих підживлень пройшли бурхливий еволюційний шлях: від простих важкорозчинних, з наявними шкідливими для рослин елементами (наприклад хлором), до багатокомпонентних, безпечних, повністю розчинних і легкозасвоюваних рослинами, з додаванням важливих для останніх амінокислот, гуматів, фітогормонів, вітамінів. поверхнево-активних речовин тощо.

Така еволюція супроводжувалась і підвищенням ефекту від позакореневих підживлень, які впевнено посіли свою нішу в сучасних технологіях вирощування сільськогосподарських культур. 

Ще кращий ефект у 1,5–2,0 рази від позакореневих підживлень досягається, якщо попередньо через рослинну діагностику виявляємо проблеми у живленні рослин та їх вчасно закриваємо.

Польовий досвід

У відомому на Волині СГТзОВ «Романів» Луцького району (керівник Віталій Заремба, канд. економ. наук, заслужений працівник сільського господарства України; головний агроном Володимир Середа), торік провели виробничу перевірку ефективності позакореневих підживлень з урахуванням попередньо проведених рослинних діагностик на посівах озимого ріпаку в полі загальною площею 75 га.

Рослини підживлені двічі такими комбінаціями добрив:

• 19 квітня — Ярило PRO універсал — 1 л/га + Ярило Олійний — 1 л/га + Іму-ностимулятор Са +- 0,3 л/га + борне добриво — 0,5 л/га;

• друге підживлення через три тижні — Ярило Продуктивний ріст — 2л/га + Супер Азот — 1л/га + борне добриво 0,3 л/га.

Добрива вносили разом із засобами захисту рослин. Результат випробування: внаслідок двох позакореневих підживлень (вартість добрив — близько 500 грн/га) урожай підвищився на 6,0 ц/га (вартість додаткового урожаю — понад 11 тис. гривень). Таким чином, витрати на позакореневі підживлення окупилися вартістю додаткового врожаю у щонайменше 22 рази. Ця окупність значно (у 2,5–3 рази) вища за окупність добрив (NPK), внесених у ґрунт, що підтверджує доцільність вкладання коштів у позакореневі підживлення.

Свою оцінку впливу позакореневих підживлень на якість урожаїв дає і директор СГТОВ «Лище» Луцького району, заслужений працівник сільського господарства України Святослав Карбовський. З його слів: «За високу якість зерна озимої пшениці переробник нам доплачує по 800 грн а кожну його тонну через те, що має більший вихід борошна. Позакореневі підживлення також збільшують уміст цукру в коренеплодах цукрових буряків (додатково — близько 1%) і завдяки цьому за урожаю коренеплодів у 70–72 т/га— збільшуємо вихід цукру до 700 кг/га. Тобто маємо зиск не лише від підвищення урожаїв, а й від покращення їх якості».

Заощаджувати кошти на мінеральних добривах слід і традиційні перевіреними наукою і практикою шляхами: застосуванням гною і компостів (що якраз здійснюють обидва наведені вище господарства, які зберегли тваринництво), курячого посліду (найкращий варіант — готувати з ним компости); сівба сидератів (особливо проміжних), розширення площ бобових культур і сприяння їм у нагромадженні біологічного (симбіотично-фіксованого азоту) тощо.

Таким чином, здорожчання мінеральних добрив — не є вирок для аграріїв, а стимул до мобілізації думок і дій.