Ріпак демонструє високу потребу в азоті, калію, сірці і бору порівняно з іншими культурами та споживає приблизно втричі більше поживних речовин із ґрунту, ніж зернові культури.Близько 90 % азоту ріпак засвоює до початку цвітіння. Фосфор найінтенсивніше поглинається у період між стеблуванням і цвітінням. Ріпак належить до рослин-калієфілів. Найбільше засвоєння калію відбувається у перші 30-40 діб після сходів. Сірка відіграє вирішальну роль у живленні ріпаку. Вона активно поглинається рослинами з кінця зими до кінця періоду вегетації. Найбільша потреба ріпаку у сірці – від початку формування стебла до початку зав’язування стручків. Бор – найважливіший для ріпаку мікроелемент, необхідний рослинам з осені, у фазу 4-6 листків та навесні, у період активного росту стебел та пагонів до початку цвітіння.